ІІІ. З врахуванням густини (р)

Скористатися формулою:

m = V* р;

т розчину глюкози = 1000 мл х 1,1857 = 1185,7 г;

V води очищеної = т води очищеної = 1185,7 — 555,5 = 630,2 = ~ 630 мл, оскільки густина (р) води очищеної = 1,0;

• відміряти 630 мл гарячої води очищеної в робочу підставку;

• розчинити 555,5 глюкози (із вмістом вологи 10 %);

• усі наступні операції виконати, як і за попереднім способом виготовлення.

7. Стандартні рідини (кислота хлоридна, пероксид водню, розчин алюмію ацетату основного, розчин формальдегіду, розчин аміаку, кислота оцтова, розчин калію ацетату). Розведення їх в умовах аптек. Техніка безпеки під час розведення стандартних рідин.

СТАНДАРТНІ ФАРМАКОПЕЙНІ РІДИНИ (РОЗЧИНИ) – це водні розчини заводського (промислового) виробництва деяких лікарських речовин у точно визначеній концентрації, вказаній у відповідних статтях ДФУ.

До них належать розчини твердих, рідких та газоподібних речовин: розчин аміаку, пероксид водню, рідина Бурова, розчин калію ацетату, кислота хлоридна, формалін та ін.

При приготуванні рідких лікарських форм з перелічених стандартних фармакопейних рідин керуються вказівками ДФУ та положеннями «Інструкції щодо приготування в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем» (наказ МОЗ України від 07.09.1993 р. № 197).

Ці рідини легко змішуються з водою, тому їх розчини готують безпосередньо у флаконі для відпуску, в який спочатку відмірюють воду, а потім додають розраховану кількість рідини. Лише за потреби їх проціджують.

Стандартні фармакопейні рідини можуть прописуватися під умовною та хімічною назвами, від чого змінюється розрахунок їх кількості.

Так, якщо в рецепті рідина виписана під умовною назвою (пергідроль, формалін, рідина Бурова, рідина калію ацетату), то при розрахунку стандартної фармакопейної рідини приймають за одиницю (100%).

Якщо ж у прописі вказана хімічна назва (розчин водню пероксиду розведений 2,7–3,3% або концентрований 27,5–31,0%, розчин формальдегіду 36,5–37,5%, розчин алюмінію ацетату основного 7,6–9,2%, розчин калію ацетату 33–35%, розчин аміаку 9,5–10,5%, кислота оцтова 29,5–30,5% або 98%), то в розрахунках виходять із фактичної концентрації стандартної фармакопейної рідини, використовуючи формулу:

X = V•Б/А,

де Х - об’єм стандартної фармакопейної рідини, мл; V - об’єм розчину, який необхідно приготувати за прописом, мл; Б – прописана концентрація розчину, %; А – фактична концентрація СФР, що підлягає розведенню, %.

Кількість води очищенної в обох випадках розраховують як різницю між загальним об’ємом прописаного розчину і розрахованою кількістю СФР.

Стандартні фармакопейні рідини (препарати), що мають дві назви: пероксид водню, розчин алюмінію ацетату основного, розчин формальдегіду, розчин калію ацетату.

Розчини алюмінію ацетату – хімічна назва (рідина Бурова – умовна назва).



Розчин алюмініюацетату може прописуватися під умовною і хімічною назвою. Стандартним розчином є 8% розчин (рідина Бурова). Якщо в рецепті виписаний розчин рідини Бурова або алюмінію ацетату основного і не зазначена концентрація, то відпускають розчин стандартної концентрації.

• Якщо прописаний розчин рідини Бурова і вказана концентрація, то при розрахунках його кількість приймають за 100%.

• Якщо в рецепті виписаний розчин алюмінію ацетату основного зі зазначеного концентрацією, то в розрахунках виходять із фактичного вмісту речовини (користуються формулою розведення).

Розчини калію ацетату (рідина калію ацетату).

Стандартний фармакопейним розчином є розчин з концентрацією 33-35% Якщо концентрація не вказана, то відпускається стандартний розчин, а якщо зазначена концентрація, то її приймають за 100%.

Розчини формальдегіду (розчин формаліну).

Стандартним розчином є 37% розчин у воді, який носить назву формалін. Формалін – умовна назва, а формальдегід – хімічна. Якщо в прописі виписаний розчин під умовною назвою будь-якої концентрації, то розрахунки проводять, приймаючи конвертацію формальдегіду у формальні за 100%.

Rp.: Sol. Formalini 3% 100 ml

D.S.

Технологія. У флакон відмірюють 3 мл формаліну і 97 мл води.

Якщо розчин виписаний під хімічною назвою, тоді використовують формулу розведення. Якщо виписують розчин без зазначеної концентрації, то відпускають фармакопейний препарат.

Розчини пероксиду водню

Стандартним фармакологічним препаратом являє 3% водний розчин безводного перекису водню (Sol. Hydrogenii peroxydi dilutum).

Однак при виготовленні розчинів з іншим вмістом Н2О2 розрахунок проводять тільки на безводний перекис водню. Тобто якщо є:

Rp.: Sol.Hydrogenii perexydi 1% 100 ml

D.S. Полоскання.Або

Rp. Hydrogenii perexydi 1% 100 ml

D.S. Полоскання

Беруть 33,3 мл 3% розчину 66,7 мл води, тобто готують розчин, який містить 1% Н2О2.

При виготовленні розчинів з концентрацією вище 3% Н2О2 виходять із пергідролю, розглядаючи його як 30% Н2О2.

Rp. Hydrogenii perexydi ех 5,0 100 ml

D.S. Для обробки рани.

Змішують 16,7 мл пергідролю ( 5 мл Н2О2) і 83,3 мл води.

Стандартні фармакопейні рідини (препарати), що мають одну назву: кислота оцтова, розчин аміаку.

Розчини аміаку.Незалежно від способу застосування в розрахунках завжди будуть виходити із фактичного вмісту речовини, тобто буде використовуватися формула розведення.

Rp. Sol. Ammonii coustici 1% 300 ml

D.S.

а) У фармакопеї стандартним розчином (фармакопейним) є 10% розчин аміаку. Якщо не вказана концентрація, то відпускають 10% розчин.

Rp.: Sol. Ammonii cаustici 5 ml

D.S. Відпустити розчину аміаку 10% - 5 мл.

б) Якщо в рецепті прописаний розчин іншої концентрації, то потрібно скористатися для приготування 10% розчином, виходячи із фактичного вмісту аміаку в ньому.

Rp. Sol. Ammonii cаustici 0,5% - 50 ml

D.S. Для миття рук.

Розрахунки: х= V*(а – с)/в – с;

х – кількість міцного розчину, яку потрібно взяти для зміцнення слабкого розчину (мл);

а – бажана міцність цього розчину; в – концентрація наявного міцного розчину (%);

с - концентрація наявного слабкого розчину (%); V – кількість наявного слабкого розчину.

х = 10 * (10 – 5) = 2,5 мл.; V(води очищ.) = 50 – 2,5 = 47,5 мл.

25 - 5

В аптеку може поступати розчин аміаку концентрацією 25 – 27%, який у медичній практиці не використовується, тому з нього зразу ж готують 10% розчин.

Розчини кислоти оцтової.Незалежно від способу застосування в розрахунках завжди будуть виходити із фактичного вмісту речовини, тобто буде використовуватися формула розведення.

Використовуючиформулу: X = V•Б/А,

де Х —об’єм СФР, мл; V —об’єм розчину, який необхідно приготувати за прописом, мл;

Б —прописана концентрація розчину, %; А —фактична концентрація СФР,що підлягає розведенню, %.

Стандартна фармакопейна рідина (препарат) - кислота хлоридна.

Розчини кислоти хлористоводневої.Вони використовуються в основному для внутрішнього застосування у вигляді мікстур при недостатній кислотності шлунку. Їх використовують як для дітей так і для дорослих, тому розчини HCl можуть прописуватися в різних концентраціях і в різних кількостях.

Згідно з вказівками ДФ, якщо в прописі виписана кислота хлористоводнева і не вказана її концентрація, то відпускають HCl стандартної концентрації – Acidum hydrochloricum dilutum (8,3%).

Rp.: Acidi hydrochlorici 2 ml

Aquae purificatae 150 ml

Misce. Da. Signa.

Технологія. У підставку відмірюють 150 мл води, потім додають 2 мл розведеної хлористоводневої кислоти і збовтують через ватний тампон у відпускний флакон і оформляють до відпуску. Якщо в прописі виписаний розчин HCl із зазначеною концентрацією, тоді для виготовлення такого розчину викор. кислоту розведену з концентрацією 8,3% приймаючи її концентрацію в розрахунок за 100%.

Rp.: Sol. Acidi hydrochlorici 3% 200 ml

D.S.

1) 3-100

Х-200 Х=6 мл

2) 200 – 6 = 194 мл ( V води очищеної)

Можливо використовувати в аптеці розчин кислоти HCl із бюреткової системи 10% (1:10):

6 х 10 = 60 мл.




488554824.html
489554824.html
490554824.html
491554824.html
492554824.html
    PR.RU™